Шаркан – маленька гоночна машинка з великим серцем

Шаркан – маленька гоночна машинка з великим серцем

Гоночна казка на ніч

ОПОВІДАЧ: Десь далеко, за зеленими пагорбами, там, де дороги в’ються поміж луками, наче довгі сірі стрічки, лежало маленьке містечко.

Звалося воно Колісково.

І Колісково було незвичайним містечком.

Жили в ньому не люди.

Жили в ньому... машинки.

Маленькі й великі. Червоні, сині, зелені й жовті.

Щоранку відчинялися двері гаражів, і все містечко поволі прокидалося.

Старий автобус вирушав своїм звичним маршрутом. Вантажівочка розвозила ящики з фруктами. Маленький трактор їхав працювати в поле.

А з одного маленького гаража щоранку лунало...

ШАРКАН: Вррррум... врррррррум!

ОПОВІДАЧ: Це прокидався Шаркан.

Маленька червона гоночна машинка з білим номером сім.

Шаркан обожнював швидкість.

Коли інші машинки спокійно їздили містом, Шаркан мріяв про гоночну трасу.

Він уявляв довгі прямі, великі повороти, трибуни, повні глядачів, і себе, як він першим перетинає фінішну лінію.

Бо в нього була одна велика мрія.

Він хотів перемогти у Великих перегонах Колісково.

Щороку на них збиралися найшвидші машинки з усієї округи.

А переможець отримував чудовий золотий кубок.

ШАРКАН: Колись я виграю цей кубок! Я буду найшвидшою машинкою в усьому Колісково!

ОПОВІДАЧ: Шаркан мріяв про нього щоночі.

Він уявляв, як кубок блищить на поличці в його гаражі.

Він був переконаний, що точно знає, що треба робити.

Треба бути найшвидшим з усіх.

І тож він тренувався.

Щодня.

Уранці він виїжджав із гаража, об’їжджав площу, мчав повз фонтан і їхав аж за місто.