Долина снів – Ведмедик Брумко

Долина снів – Ведмедик Брумко

Казка на ніч

1. Будиночок Брумка

ОПОВІДАЧ: За сімома пагорбками... за одним тихим лісом... стояв маленький будиночок.

Це був затишний будиночок із синіми віконницями, маленьким димарем і садочком, повним запашних квітів.

І саме в цьому будиночку жив маленький ведмедик на ім’я... Брумко.

Брумко був веселим ведмедиком.

Удень він бігав лісом, збирав малину, ганявся за метеликами... а часом пхав лапку й туди, куди не слід.

Особливо в банку з медом.

Але сьогодні ввечері щось було не так.

Брумко лежав у своєму ліжечку.

Повернувся на один бік.

Потім на другий.

Потім на спину.

А потім знову на животик.

БРУМКО: Ох... я ніяк не можу заснути.

ОПОВІДАЧ: Брумко натягнув ковдру аж до вух.

Заплющив очі.

БРУМКО: Тепер я вже точно засну.

Раз...

Два...

Три...

Ні! Усе одно нічого!

ОПОВІДАЧ: Він сів у ліжку й подивився у вікно.

Надворі сяяв великий срібний місяць.

Зорі мерехтіли...

а весь ліс уже давно спав.

БРУМКО: Як це всім вдається?

А де ж насправді живуть сни?

ОПОВІДАЧ: І саме в ту мить...

біля вікна з’явився маленький вогник.

Брумко кліпнув.

Вогник ворухнувся.

Спершу праворуч...

потім ліворуч...

а зрештою зробив у повітрі маленьке коло.

БРУМКО: Агов?

ОПОВІДАЧ: Вогник зупинився.

І озвався тоненький голосок.

ІСКОРКА: Ну нарешті!

БРУМКО: Хто... хто це сказав?

ІСКОРКА: Я!

ОПОВІДАЧ: Перед Брумком пурхала крихітна сяйлива істота.

Звали її Іскорка.

Її світло було тепле й золоте, і з кожним рухом вона лишала за собою блискучий слід.