Зірочка, яка боялася спуститися: Люмі

Зоряне небо – Зірочка, яка боялася спуститися

Казка на ніч

ОПОВІДАЧ: Високо, дуже високо над нашими головами є місце, якого вдень ми майже не бачимо.

Воно з’являється лише тоді, коли сонце сідає за обрій, міста поволі затихають, а діти вкладаються у свої ліжечка.

Зветься воно...

ОПОВІДАЧ: Зоряне небо.

Але це не звичайне небо.

Це чарівний світ маленьких зірочок.

Кожна з них має своє ім’я, свій маленький будиночок між хмаринками й своє власне сяйво ліхтарика.

І щоночі деякі зірочки отримують дуже важливе завдання.

Вони спускаються трохи нижче до Землі й розповідають дітям історії, щоб їм гарно засиналося.

ОПОВІДАЧ: Одного вечора небо стало темно-синім.

Місяць повільно виплив з-за хмаринки, а зірочки одна за одною засвічувалися.

ОПОВІДАЧ: Дзінь...

Засвітилася перша.

Дзінь...

Друга.

Дзінь...

Третя.

А на самому краю Зоряного неба засвітилася й маленька зірочка на ім’я Люмі.

Люмі була однією з найменших зірочок.

Вона мала п’ять м’яких золотих промінчиків, крихітний ліхтарик, а коли усміхалася, її світло було тепле, як нічник біля дитячого ліжечка.

Але сьогодні ввечері Люмі не усміхалася.

Вона сиділа на маленькій хмаринці, обіймала свій ліхтарик і дивилася вниз на Землю.

МІСЯЦЬ глибокий, лагідний, спокійний голос: Сьогодні твій великий вечір.

ОПОВІДАЧ: Це був старий Місяць.

Щоночі він наглядав за всіма зірочками.

Він знав, яка зірочка куди має летіти, якій дитині потрібна весела історія, а якій – трохи заспокоєння перед сном.