Драконча Друк і рожеві перли з Розана

1. Дзеркало, принцеса й один закоханий дракончик

ОПОВІДАЧ: В одному чарівному королівстві, неподалік Країни драконів, жила принцеса Розалія. Вона була гарна, мала золоте волосся, рожеву сукню й корону, яка блищала так сильно, що часом при ній мусило мружитися навіть сонце. Але Розалія мала одну ваду. Вона була неабияк самозакохана.

РОЗАЛІЯ: Дзеркальце, дзеркальце, скажи мені, хто сьогодні найгарніший у всьому королівстві?

ОПОВІДАЧ: Дзеркало було мудре. Тому краще нічого не сказало.

РОЗАЛІЯ: Так я й думала!

ОПОВІДАЧ: Саме тоді на подвір’я прилетів Драконча Друк. Він мав зелену луску, помаранчеві крила, червону хустку й серце, більше за весь замковий казан для супу. Щойно він побачив Розалію, його серденько почало робити бум, бум, бум.

ДРУК: Принцесо Розаліє... я... ну... е-е... я хотів сказати, що ви дуже... дуже... рожева! Тобто гарна!

РОЗАЛІЯ: Якщо хочеш зі мною одружитися, Друку, принеси мені рожеві перли з острова Розан. Вони найцінніші у світі.

ДРУК: Перли? Аякже! Перелечу море, гори й три дощові хмари!

ПІСНЯ – ДРАКОНЧА ДРУК

Друк, Друк, Драконча Друк,

серденько стукає БУМ-БУМ-БУМ!

Перли тут і перли там,

у серці любов несе він сам!

Друк, Друк, Драконча Друк,

крила шумлять: фух-фух-фух!

За Розалією летить,

цілий світ облетіти хоче вмить!

2. Острів Розан і ласа черепаха

ОПОВІДАЧ: Друк летів над синім морем так довго, аж поки нарешті не побачив острів Розан. Узбережжя було рожеве від мушель, пальми гойдалися на вітрі, а на камені біля води сиділа черепаха в солом’яному капелюшку. Вона мала дуже задоволений вигляд. І трохи винуватий.